Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора

Впровадження в практику економічних досліджень поряд із мультиплікатором принципу акселератора стало суттєвим розвитком кейнсіанства. Принцип акселерації був висунутий в 1913 р. А. Альтафоном і Дж. М. Кларком в 1919 р. Вперше ідею взаємодії мультиплікатора і акселератора запропонував в 1939 р. П. Самуельсон.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора є моделлю циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань в економіці служить автономне збільшення якої-небудь складової автономного попиту. Ріст сукупного попиту, як випливає з кейнсіанської теорії, породжує мультиплікативний ефект, у результаті якого кінцевий приріст національного доходу перевищує початковий приріст сукупного попиту на розмір, рівний значенню мультиплікатора автономних витрат. Доти, поки економіка має вільні виробничі потужності, ріст сукупного попиту задовольняється за рахунок залучення у виробництво вже наявних потужностей (чинників виробництва). У цьому випадку спостерігається лише одиничний імпульс, недостатній проте для виникнення циклічних коливань. Якщо ж на наявних виробничих потужностях задовольнити ріст сукупного попиту неможливо, то підприємці змушені здійснювати індуційовані інвестиції для створення додаткових потужностей. У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора й акселератора: приріст сукупного попиту викликає індуційовані інвестиції, останні збільшують сукупний попит, що, у свою чергу, викликає нові індуційовані інвестиції.

Модель взаємодії акселератора і мультиплікатора може бути представлена формулою Хікса:

(12.27)

де Yп- національний дохід в п-му році; s’- частка заощаджень у національному доході; (1 - s’) - частка споживання в НД; b - коефіцієнт акселерації; -національний дохід в (п - 1) -му році; - національний дохід в (п - 2) -му році; - автономні інвестиції в п-му році.

У даній формулі відображаються обидві сторони залежності між національним доходом і інвестиціями.

Залежно від того, які фактори визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на індуційовані та автономні. Інвестиції називаються індуційованими,якщо причиною їх здійснення є стійке зростання попиту на товари та послуги в результаті зростання національного доходу (НД = ЧНД (ВНП-А) – непрямі податки).



Індуційовані інвестиції є функцією від приросту НД. Коефіцієнт прирістної капіталоємності називається акселератором (b). Акселератор – коефіцієнт, який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (ΔY):

(12.28)

де ΔК0 - зростання основного капіталу під впливом індуційованих інвестицій.

Величину індуційованих інвестицій можна визначити за формулою:

(12.29)

де - індуційовані інвестиції в n-му році; b - акселератор; Yn-1 - національний дохід в (п - 1) - му році; Yn-2 - національний дохід в (п - 2) - му році.

Якщо в поточному році розмір національного доходу скоротився порівняно з минулим (Yn < Yn-1), то індуційовані інвестиції приймають від'ємне значення. Це означає, що в результаті скорочення виробництва підприємці частково або повністю не відновлюють зношеного капіталу.

Обсяг від'ємних інвестицій не може бути більшим за розмір амортизації:

.

Інвестиції називаються автономними (Iа), коли вони здійснюються при фіксованому національному доході, тобто при незмінному сукупному попиті на блага.

Автономні інвестиції здійснюються в нову техніку, сприяючи підвищенню якості продукції, і стають умовою зростання національного доходу.

Якщо в умовах економічної рівноваги автономні інвестиції зростають на ΔIа, то для збереження рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією національний дохід (ΔY) повинен зростати на:

(12.30)

де - мультиплікатор; с’ - гранична схильність до споживання; ΔIа - приріст автономних інвестицій.

Мультиплікатор Кейнса (автономних витрат), (т),показує, на скільки зростає рівноважний національний дохід при зростанні автономного попиту на одиницю.

В кризових умовах зростання інвестицій під дією мультиплікатора забезпечує більш повне використання наявних виробничих ресурсів, що приводить до зростання зайнятості та реального ВНП. Якщо економіка перебуває в умовах високої кон'юнктури (в умовах повної зайнятості), то результатом дії мультиплікатора буде підвищення цін та рівня інфляції, які викликані надлишковим попитом, при незмінному обсязі реального ВНП.

Неокейнсіанські макроекономічні моделі за необхідну умову економічного зростання вважають рівність інвестицій заощадженням, тобто повну реалізацію коштів, котрі йдуть на нако­пичення. Нерівність цих величин розглядається як ознака по­рушення економічної рівноваги.

Перевищення (І) над (S) заощадженнями повинно означати нестачу коштів щодо інвестиційного попиту, а перевищення (S) над (І) - неповну задіяність ресурсів.

Завдання економічного регулювання полягає в досягненні повного використання національного доходу як джерела ефек­тивного попиту, за умови, що сума дорівнює одиниці.


0776710501713156.html
0776734102559438.html
    PR.RU™