Іван Крилов

У 1797 Крилов зустрівся в Москві з князем С. Ф. Голіциним і виїхав до нього в село, в Україну, як вчитель дітей і секретар. До цього часу Крилов вже мав різнобічну освіту, добре грав на скрипці, знав італійський і виявився чудовим викладачем мови і словесності, майже чотири роки він прожив у селі Козацькому.

Орден Святого Володимира, за спогадами сучасників, вдягав на сюртук – вдень, на халат – ввечері і на піжаму – вночі.

Веселий норов і меткий на гостре слівце язик не підвели його і в старості. Художниця Варвара Оленіна якось стала свідком випадкової зустрічі в Петербурзі Крилова і царя Миколи Першого, що дуже любив творчість байкаря. Цар здалеку вигукнув: "Ба, ба, ба! Іване Андрійовичу, що ж ми так давно з тобою не бачилися?" Крилов, що надихався вільного повітря Козацького, весело відповів: "Я й сам, государю, так само думаю – здавалося б, поруч живемо, а так рідко бачимося".

У Петербурзі на народні гроші поставили пам’ятник, де байкар зображений в оточенні героїв його байок

Ще при житті байкаря його творчість високо оцінили Т. Шевченко, Е. Гребінка. Його байки добре знали И. Франко, М. Старицький, Л. Глібов.


0772721451610689.html
0772743191853925.html
    PR.RU™